Озокрит 250 г

Озокрит — воскова маса від темно-коричневого до чорного кольору — речовина нафтового походження. Озокрит містить парафін, мінеральні оливи, смоли та інші речовини.

Термин "озокерит" був вперше запропонований Глокером 1833 року. Перший хімічний аналіз озокериту зробив відомий французький хімік Вальтер у Парижі 1840 року. Клінічний досвід застосування озокериту свідчить про те, що найприємніші результати досягаються під час лікування ним запальних і обмінно-дистрофічних захворювань.

Озероритові аплікації сприятливо впливають на запальні процеси, прискорюють відновлювальні процеси, підвищують імунні показники, нормалізують тонус вегетативної нервової системи, стимулюють кровообіг. Вмикання аплікацій озокериту в лікувальний комплекс підвищує ефективність курортної терапії під час лікування патології органів травлення, сечовиділення та обміну речовин. Дія озокериту на організм складається з температурного, механічного та хімічного чинників. Крім того, численні хімічні компоненти озокериту та можливість їхнього проникнення через шкіру викликають істотні зміни в загальній реактивності організму.

Озокрит вирізняється дуже низькою теплопровідністю, високою тепломісткістю й теплоутримувальною здатністю. Конвекційне передавання тепла в озокерите виражена слабо, тому під час нанесення його на шкіру швидко утворюється шар, температура якого близька до температури шкіри, і передавання тепла в організм із випущених шарів відбувається дуже повільно. Механічний фактор дії озокериту зумовлений його здатністю під час застигання зменшуватися в об'ємі на 10-12%, що супроводжується легким стисканням тканин (компресійна дія). Це сприяє глибшому поширенню тепла.

Найбільш виражена компресійна дія осокериту у разі кругових аплікацій, коли ділянка тіла охоплюється з усіх боків, наприклад, на кінцівках, водночас зменшується набряк тканин, тому що завдяки тепловому впливу поліпшується відтік тканинної рідини та лімфи. Хімічна дія озокериту зумовлена наявністю в ньому біологічно активних речовин (що викликають естрогеноподібну, ацетилхоліноподібну дію), здатних проникати через неушкоджену шкіру в організм і, вступаючи у гуморальне русло, викликати парасимпатикотонічний ефект. В озокерите містяться також речовини, що мають антибіотичні властивості.

Встановлено, що озокерит може чинити протизапальну, розсмоктувальну, протибольову, антиспастичну, десенсибілізувальну дію, стимулює процеси регенерації.

Показання до застосування озокериту.

• Захворювання суглобів і хребта дистрофічного та запального характеру в подостій або хронічній стадії;
• наслідки пошкодження опорно-рухового апарату; захворювання та травми периферичних нервів, спинного мозку;
• захворювання внутрішніх органів (хрон. пневмонія, плюврит, гепатит, холецистит, гастрит, коліт, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки);
• хронічні та підгострі запальні захворювання жіночої статевої сфери, вторинне безпліддя;
• хрон. запальні захворювання вуха, горла, носа; хвороби шкіри;
• захворювання периферичних судин кінцівок у початкових стадіях, хрон. тромбофлебіт