Стетоскоп
Стетоскоп може бути єдиним інструментом, яким зазвичай користуються всі лікарі. Слово стетоскоп походить від грецьких слів Στήθος, що означає груди, грудна клітка, і σκοπή, що означає досліджувати. Цей інструмент може навіть конкурувати з Червоним Хрестом або Кадуцеєм за звання медичного символу — ніщо не може краще визначити експерта і сказати «Я лікар», ніж стетоскоп на шиї.
Стетоскоп має понад двохсотрічну історію. Він був винайдений Рене Теофілом Гіацинт Лаеннеком (1781–1826) - французьким лікарем, у 1816 році. Використовуючи цей новий інструмент, він досліджував звуки серця і легенів і порівнював їх зі спостереженнями, зробленими під час розтину. Ґрунтуючись на цих дослідженнях Лаеннек створив та опублікував першу наукову працю про використання звуків тіла в діагностиці, "De L’auscultation Mediate" (Про опосередковану аускультацію). Лаеннек по праву вважається батьком клінічної аускультації. Він класифікував легеневі захворювання, такі як пневмонія, бронхоектатична хвороба, плеврит, емфізема, пневмоторакс, та багато інших за звуками, які почув під час використання свого винаходу. Лаеннек удосконалив мистецтво фізикального обстеження грудної клітки та ввів багато клінічних термінів, які досі використовуються. Існує декілька варіантів історії створення стетоскопу, але найбільш поширеною є наступна:
Під час прогулянки у дворі палацу Лувр в Парижі, прохолодним вересневим ранком 1816 р., Рене
Лаеннек, 35-річний французький лікар спостерігав за грою дітей навколо купи дров. Деякі діти прикладали вухо до одного краю колоди, інші стукали паличкою по другому краю. Звук проходив через колоду. Пізніше того ж року Лаеннека викликали до молодої жінки із «загальними симптомами хворого серця». Ні пальпація, ні перкусія не давали діагностичних результатів. Лаеннек не хотів проводити безпосередню аускультацію через вік, стать та повноту пацієнтки. У цей момент збентежений Лаеннек згадав своє спостереження за дитячими іграми, саме це надихнуло лікаря на винахід стетоскопа. Пізніше він писав: «Я згадав добре відомий акустичний феномен: якщо прикласти вухо до одного кінця дерев’яної колоди, то чітко чутно постукування паличкою на іншому кінці. Мені спало на думку, що ця фізична властивість може стати корисною у випадку, з яким я мав справу. Потім я щільно згорнув аркуш паперу, один кінець якого поклав на грудну клітку, а вухо приклав до іншого. Я був здивований і схвильований тому, що зміг почути биття її серця набагато чіткіше, ніж будь-коли, при прямому застосуванні мого вуха. Я відразу збагнув, що це може стати незамінним методом для вивчення не тільки биття серця, а й усіх рухів, здатних видавати звук в грудній порожнині.»
Таким чином, більш як двісті років тому був створений стетоскоп, який не втратив своєї цінності, як діагностичний інструмент і донині.
Конструкція стетоскопу почала вдосконалюватися. У 1840 Г. Берд описав стетоскоп з гнучкою трубкою, що поєднувала дерев’яну частину з вухом лікаря. Стетоскоп Берда був монауральним. У 1851 році ірландський лікар Артур Ліред винайшов бінауральний стетоскоп, а в 1852 році Джордж Філіп Камманн удосконалив дизайн інструмента - розробив перший стетоскоп з навушником для кожного вуха. Скот Елісон винайшов стетофон в 1858 році, що мав дві окремі лійки для створення стереозвучання. На практиці використовувати цей інструмент було досить важко, тож він не знайшов широкого розповсюдження, але зіграв істотну роль в досліджені та розумінні механізму бінаурального слуху. В 1894 році з’явився перший фонендоскоп. Він відрізнявся від стетоскопа мембраною, що вкривала робочу поверхню. Така конструкція покращувала проведення звуку та підсилювала його. Пізніше Раппапорт і Спраг (Rappaport and Sprague) розробили новий стетоскоп у 1940-х роках, який став стандартом та має двобічну акустичну головку, одна сторона якої вкрита мембраною, інша ні (Стетофонендоскоп). На початку 1960-х років доктор Девід Літтманн, професор Гарвардської медичної школи, створив новий стетоскоп, легший за попередні моделі та з покращеними акустичними властивостями.
Науково-технічний прогрес не оминув увагою і стетоскопи. Тож з’явився електронний стетоскоп. Це інструмент, що значно розширює діагностичні можливості, в цих стетоскопах послаблюються зовнішні шуми й посилюються звуки, що прослуховуються, без їх спотворення. Електронні стетоскопи мають бездоганну слухову якість і високу точність. Існує можливість візуалізації отриманої інформації на РК – моніторах, як то частоту серцевих скорочень тощо. Деякі моделі оснащені з'єднанням Bluetooth, що дозволяє передавати звуки серця і легень в реальному часі на комп'ютер. Це дозволяє реєструвати звуки, переглядати їх, зберігати чи надсилати колегам. Деякі моделі також мають сповільнений режим прослуховування. Ці стетоскопи призначені для фахівців, які потребують більш ретельної діагностики або бажають проаналізувати показники вимірювань. Отже, двохсотрічний винахід Рене Лаеннека розвивається і продовжує бути вірним інструментом лікаря та залишиться таким і в майбутньому.
Ознайомитися з асортиментом стетоскопів ви можете на сайті Фармєдіс
Про те як обрати стетоскоп читайте на нашому сайті.
